Котел для лазні своїми руками, котли на твердому паливі, технологія виготовлення котлів, придатних для використання в лазні

Сьогодні стало досить модним обладнати на своїй присадибній ділянці чи дачі лазні. Звичайно, можна просто замовити її зведення в спеціалізованій фірмі, але це по кишені далеко не всім — набагато вигідніше побудувати самому, так і банька в цьому випадку вийде максимально підігнаний під потреби господаря. У цій статті ми обговоримо конструювання, мабуть, найголовнішого елемента майбутньої лазні — котла.

Котел чи піч: що більше підходить для лазні?

Для початку слід зробити невеликий відступ і пояснити, чому саме котел, а не піч, і чим, власне кажучи, вони відрізняються. Дійсно, принципової відмінності між котлом і піччю немає — з точки зору виконуваних функцій вони обидва служать для згоряння палива, опалення приміщення всій лазні (особливо парилки) і іноді — для нагріву води. Але з точки зору технології споруди, піч — це конструкція, зроблена з цегли за особливими правилами пічного мистецтва, котел ж — спеціально пристосований бак з металу. Очевидна і різниця в ціні питання, оскільки для зведення печі, крім недешевих будматеріалів, необхідно ще й найняти професійного муляра, чия робота коштує недешево. Та й місця для печі необхідно побільше, що критично для невеликих бань. З котлом все набагато простіше — його можна купити або зробити своїми руками.

Види котлів для лазень

Котли для лазень зазвичай класифікують за типом палива, використовуваного для роботи:

• газові котли дуже економічні, компактні і продуктивні, виготовляються, як одноконтурні, так і двоконтурні (для одночасного нагріву води), однак мають значну вартість і небезпечні (ні в якому разі не намагайтеся усувати в них несправності самотужки);
• електричні котли досить зручні, екологічно чисті і не потребують вентиляції, але для їх роботи потрібна значна витрата електроенергії що досить затратно;
• твердопаливні котли є оптимальними для невеликих і середніх бань, так як їх пристрій хоч і виключає автоматичну роботу (потрібно додавати горючі матеріали самостійно), однак досить прості в обслуговуванні, екологічно чисті і не вимагають великих витрат на паливо (хоча останній пункт дуже умовний і залежить від конкретного місця розташування лазні);
• котли на рідкому паливі (як правило дизельні) досить зручні в експлуатації, але володіють істотним недоліком — нестерпний запах, яким просочується навколишній простір;
• піролізні котли мають досить високу вартість і вимагають добре просушеного палива, хоч і відрізняються високою ефективністю.

Як бачимо, твердопаливні котли ідеально підходять для власноручного виготовлення, так як, в порівнянні з іншими типами, вони практично не вимагають високої кваліфікації майстра і великого набору специфічних інструментів. Крім того, такий котел досить безпечний у використанні і цілком автономним.

Технологія виготовлення твердопаливних котлів

Розглянемо два найбільш поширених способу виготовлення таких котлів — з залізної бочки з відрізка металевої труби. Для їх виготовлення нам знадобляться наступні матеріали та інструменти:

• залізна бочка (товстостінна старого типу, а не сучасна жерстяна) або відрізок сталевої труби довжиною 60-90 см і діаметром 45-60 див., відповідно,
• кілька металевих кіл (2 бочки і 3 для труби), діаметром рівних діаметру обраної ємності і товщиною не менше 5 мм
• колосникова решітка, дві пічних дверцят з петлями
• невеликий шматок круглої арматури для виготовлення опор
• відрізок труби діаметром 10-15 см для виготовлення димоходу
• зварювальний апарат
• кутова шліфувальна машинка («болгарка») з дисками по металу.

Самий простий варіант конструкції котла — з бочки. Для цього у товстостінній залізній бочці вирізається верхня частина, а в бічній частині один під одним прорізаються два отвори під пічні кришки (на висоті 5 і 35 див.). У двох металевих колах вирізують отвори під димохід. З внутрішньої сторони бочки, на висоті 30 см від основи приварюються 3-4 опори для колосникової решітки з невеликих відрізків арматури (не забудьте відразу її встановити, потім це зробити буде не).

Далі, на висоті близько 55 див. герметично вваривается перший металевий круг з попередньо привареним димоходом — він буде служити дном для бака з водою. В діаметрально протилежних частинах стінок бочки, на 5-10 див. нижче верхньої кромки, вирізають дві однакові отвори під холодну і гарячу воду (нагріта вода буде підніматися вгору, а розташування вхідного отвору забезпечить рівномірне перемішування — таким чином, вода в баку буде весь час приблизно однакової температури).

Другий металевий круг буде служити верхній заглушкою для котла (і водяного бака одночасно), він одягається на димохідну трубу і герметично обварюється навколо димаря країв і стінок бочки. В кінці приварюються дві дверці для завантаження палива і видалення золи.

Котел з труби виготовляється аналогічним чином з однією різницею — один з металевих кіл буде служити дном конструкції. Також, для виготовлення великої котла, можна використовувати дві труби, що встановлюються одна на іншу для зручності монтажу.

Крім вертикального розташування, можна побудувати горизонтальну конструкцію. Для цього заглушена з одного кінця труба або бочка з відрізаним верхом поділяється навпіл колосникових гратами — це і буде топка, в яку вваривается коліно для води, а зверху встановлюється бак. Таким чином, нагріта вода буде витікати з коліна, постійно змінюючись новою порцією холодної, що забезпечить безперебійну подачу гарячої води. З протилежного кінця конструкції прикріплюються дві заслінки або ж приварюється металевий круг з заздалегідь прорізаними отворами і закріпленими дверцятами, які будуть служити для закладки дров чи вугілля і видалення продуктів горіння. Збоку готового котла необхідно прикріпити металеву полицю для каменів.

Наостанок варто сказати, що перед введенням в експлуатацію саморобного агрегату його обов'язково потрібно показати спеціалісту, а перші випробування проводити без присутності людей в бані новозбудованої.